Організація за демократію і економічний розвиток – ГУАМ є міжнародною регіональною організацією, в якій приймає участь Україна. В інтересах нашої держави – стати надійною ланкою сучасної комунікаційної інфраструктури, що об’єднує Західну Європу, Кавказ та Центральну Азію. Заснування консультативного форуму ГУАМ у складі 4 країн (України, Азербайджану, Грузії, Молдови відбулося 10 жовтня 1997 року в Страсбурзі в ході Саміту Ради Європи, під час якого було схвалено Спільне Комюніке Глав держав України, Грузії, Азербайджану і Молдови. В цьому документі Президентами була підкреслена необхідність розвитку чотиристороннього співробітництва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі, на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства закону і поваги прав людини. Страсбурзьке Комюніке формально закріпило поступове політичне зближення і практичне поглиблення співробітництва між країнами в багатьох галузях як на міжнародній арені, так і в двосторонніх відносинах [1].
24 квітня 1999 року в м. Вашингтон у рамках зустрічі на найвищому рівні Ради Євроатлантичного партнерства (РЄАП) відбулася зустріч Президентів держав-учасниць ГУАМ і Узбекистану. За підсумками зустрічі було ухвалено Вашингтонську Заяву. Формат форуму трансформовано в ГУУАМ. Проте, ця країна не поділяла більшості з його завдань і фактично ніколи не була органічною частиною Об'єднання, його політичної чи практичної діяльності. Членство Республіки Узбекистан у ГУАМ завжди було досить штучним, а І. Карімову було не по дорозі із такими лідерами як В. Ющенко та М. Саакашвілі й організацією, де євроінтеграція та прагнення до вступу в ЄС та НАТО стали головним об'єднуючим елементом. Вже за декілька тижнів після саміту у Кишиневі Узбекистан офіційно повідомив про свій вихід із організації, чим остаточно поклав край концепції ГУАМ як пострадянському ситуативному альянсу та підтвердив новий характер Об'єднання.
Організаційно-структурні зміни, що відбулися в ГУАМ у 2001-2006 роках, закріплені в міжнародно-правових документах, прийнятих у цей період в рамках Об'єднання: Конвенції держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань (7. 06. 2001 року); Положенні про Раду міністрів закордонних справ країн ГУУАМ; Угоді про створення зони вільної торгівлі між країнами-учасницями ГУУАМ; Тимчасовому положенні про Інформаційний офіс ГУУАМ в Києві; Рішенні Глав держав-учасниць ГУУАМ про статус спостерігачів у діяльності ГУУАМ; Угоді про співробітництво між Урядами держав-учасниць ГУУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і іншими небезпечними видами злочинів та низці документів про співробітництво в окремих галузях. Вони покладені в основу Статуту, оприлюдненому на Київському саміті 23 травня 2006 р., метою якого було задекларувати перетворення об’єднання ГУАМ у міжнародну регіональну організацію – „Організація за демократію й розвиток – ГУАМ”. Він відбувся за участю Президентів Азербайджанської Республіки, Грузії, Республіки Молдова й України. Як гості в Саміті взяли участь Президенти Литви й Польщі (останній взяв участь у неофіційній зустрічі Глав держав 22 травня), віце-президент Болгарії, представники високого рівня Румунії, Казахстану, США, а також міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ й ОЧЕС, і дипломатичних місій [3].
Зазначимо, що з часу створення організації до реєстрації її Статуту пройшло майже десять років. Це був період, який поетапно можна виділити наступним чином:
• Консультативний форум ГУАМ (був заснований 10 жовтня 1997 р. в рамках Саміту Ради Європи в м. Страсбург).
• Об’єднання ГУАМ, створене 7 червня 2001 р. при підписанні Ялтинської Хартії ГУУАМ на Саміті Глав держав.
• Організація за демократію і економічний розвиток – ГУАМ, заснована 23 травня 2006 р. на Київському Саміті ГУАМ, в ході якого Глави держав підписали Статут організації.
Статут складається з преамбули та чотирьох глав:
І. Мета й принципи співробітництва.
ІІ. Структура організації.
ІІІ. Загальні положення.
ІV. Заключні положення.
У ньому, зокрема, зазначено, що держави-учасники Об'єднання ГУАМ – Азербайджанська Республіка, Грузія, Республіка Молдова й Україна, керуючись загальновизнаними засадами й нормами міжнародного права, що ставляться до підтримки миру, безпеки, розвитку добросусідських і дружніх відносин між державами, зокрема положеннями Статуту Організації Об'єднаних Націй, Хельсинського Заключного Акту, Паризької Хартії для Нової Європи й Хартії Європейської безпеки Організації з безпеки й співробітництва в Європі,
підтверджуючи вірність цілям і принципам співробітництва, закладеним у Ялтинській Хартії ГУУАМ від 7 червня 2001 р. й інших основних документах, прийнятих у рамках Об'єднання,
з метою втілення в життя положень Кишинівської декларації „В ім'я демократії, стабільності й розвитку” від 22 квітня 2005 р.,
підтверджуючи прихильність демократичним нормам і цінностям, а також прагнення продовжувати рух по шляху європейської інтеграції,
виражаючи глибоку відданість у зв'язку з триваючими неврегульованими конфліктами й зростаючою загрозою безпеки, включаючи вихідні з конфліктних зон наслідки, особливо загрозу міжнародного тероризму, агресивного сепаратизму й екстремізму й пов'язаними з ними іншими небезпечними явищами,
відзначаючи зростаючу роль у загальноєвропейських процесах регіонального співробітництва на основі взаємоповаги суверенних прав держав, і підкреслюючи, що таке співробітництво сприяє розвитку демократії з метою зміцнення безпеки й стабільності, економічного розвитку, культурного й соціального процвітання,
виражаючи прагнення утверджувати демократичні цінності в усіх сферах їхньої діяльності й у житті суспільства, неухильно дотримуватися прав людини, зміцнювати дух довіри й толерантності, беззастережного пріоритету верховенства права, як у внутрішніх, так й у міжнародних справах,
ґрунтуючись на історично сформованих зв'язках їхніх народів,
прагнучи до подальшого поглиблення всебічного співробітництва,
вважаючи, що їхня взаємодія виходить на якісно новий рівень,
домовилися перетворити Об'єднання ГУАМ у міжнародну регіональну організацію – „Організація за демократію й розвиток – ГУАМ”, іменовану далі „ГУАМ” і прийняли із цією метою дійсний Статут [3].
Основними цілями організації, як вказано у Статуті, є:
• утвердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права й поваги прав людини;
• забезпечення стійкого розвитку;
• зміцнення міжнародної й регіональної безпеки й стабільності;
• поглиблення європейської інтеграції для створення загального простору безпеки, а також розширення економічного й гуманітарного співробітництва;
• розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного й гуманітарного потенціалу країн-членів ГУАМ;
• активізація політичної взаємодії й практичного співробітництва в сферах, що представляють взаємний інтерес [3]. Як бачимо, вони ґрунтуються на основних положеннях Ялтинської Хартії ГУУАМ.
Щоб досягти мети, вказаної у Статуті, члени організації розвивають взаємовигідне співробітництво, керуючись засадами поваги суверенітету й територіальної цілісності держав, недоторканності їхніх міжнародно-визнаних кордонів і невтручання в їх внутрішні справи й інші загальновизнані принципи й нормами міжнародного права.
У другій главі Статуту зазначено, що структура організації включає Раду та Секретаріат. Рада є основним органом організації, що проводить свою роботу на рівні Глав держав (саміт), міністрів закордонних справ, національних координаторів і постійних представників. Функції, повноваження й порядок роботи Ради визначаються Статутом і Правилами процедури ГУАМ. Функції й порядок роботи Секретаріату визначаються Статутом, Фінансовими становищами, Правилами процедури й Положенням про Секретаріат.
За рішенням РМЗС можуть створюватися робочі й допоміжні органи на постійній або тимчасовій основі, а також проводитися зустрічі представників відповідних міністерств або відомств країн-учасниць. Серед таких інституцій варто відзначити Раду Глав держав (РГД), яка, згідно статті 4 Статуту:
a) визначає пріоритети й виробляє основні напрямки діяльності ГУАМ;
б) вирішує принципові питання її внутрішнього устрою й функціонування, взаємодії з іншими державами й міжнародними організаціями;
в) ухвалює рішення щодо членства в ГУАМі й наданні статусу спостерігача або партнера;
г) розглядає найбільш актуальні міжнародні проблеми й приймає відповідні рішення й рекомендації.
Рада Глав держав проводить свої засідання, як правило, один раз у рік.
Починаючи з 1997 року, відбулися наступні зустрічі на рівні глав держав:
- глав держав ГУАМ 1997 р. у Страсбурзі;
- глав держав ГУУАМ 1999 р. у Вашингтоні;
- глав держав ГУУАМ 2000 р. в Нью-Йорку;
- саміт ГУУАМ 2001р. в Ялті;
- саміт ГУУАМ 2002 р. в Ялті;
- саміт ГУУАМ 2003 р. в Ялті;
- саміт ГУУАМ 2005 р. в Кишиневі;
- саміт ГУАМ 2006 р. в Києві [2].
На рівні Ради міністрів закордонних справ (РМЗС), зазначено у статті 5,
a) забезпечується виконання рішень і рекомендацій, прийнятих РГД;
б) проводяться консультації в галузі зовнішньої політики з питань, що представляють взаємний інтерес;
в) створюються й визначаються функції й порядок роботи робочих і допоміжних органів ГУАМ для виконання конкретних завдань;
г) розглядаються й ухвалюються рішення щодо поточних питань діяльності ГУАМ;
д) затверджується бюджет ГУАМ на наступний рік;
е) розглядається проект порядку денного РГД;
є) розглядаються й вирішуються інші питання, передбачені Статутом.
РМЗС проводить свої засідання, як правило, два рази в рік.
Рада національних координаторів (РНК), як вказано у статті 6, забезпечує взаємодію в рамках ГУАМу, підготовку засідань РГД і РМЗС. Національні координатори призначаються міністрами закордонних справ держав-членів ГУАМ. РНК проводить свої засідання, як правило, чотири рази в рік.
Рада постійних представників (РПП), як вказує стаття 7, на постійній основі проводить роботу із забезпечення діяльності ГУАМ, у тому числі:
а) розглядає хід виконання рішень вищих органів;
б) розглядає й погоджує проекти порядку денного засідань, рішень й інших документів, які будуть прийматися на засіданнях вищих органів;
в) бере участь у підготовці й проведенні засідань вищих органів;
г) приймає рішення в межах своїх повноважень із питань, пов'язаних з діяльністю ГУАМ. До складу РПП входять постійні представники країн-учасниць [3].
Організаційно-технічне забезпечення діяльності ГУАМ здійснює Секретаріат, який керується Статутом і рішеннями Ради. Він функціонує під керівництвом Генерального секретаря. Співробітники Секретаріату виконують свої функції в якості міжнародних посадових осіб. При виконанні своїх обов'язків Генеральний секретар і персонал Секретаріату представляють ГУАМ. Вони не можуть робити запити або приймати вказівок від якої-небудь країни або органа поза рамками ГУАМ, які можуть перешкодити виконанню їхньої міжнародної місії.
Секретаріат готує і представляє Раді щорічні звіти про свою діяльність, а також про діяльності ГУАМ для затвердження РМЗС. Стаття 8 Статуту підтверджує, що місцем знаходження Секретаріату ГУАМ є місто Київ.
У статті 9 основного документу зазначено, що ГУАМ є суб'єктом міжнародного права. Тому співробітництво ГУАМ на міжнародній арені успішно розвивається. Країни-учасниці активно співробітничають в рамках міжнародних організацій, передусім ООН та ОБСЄ, шляхом проведення регулярних консультацій та вироблення спільних позицій.
Головування в ГУАМі здійснюється однією зі Сторін, як правило, строком на один рік, за принципом ротації в порядку англійського алфавіту назв держав-членів. Головуюча країна забезпечує належну роботу ГУАМ відповідно до Статуту й рішень Ради, координує всі заходи, здійснювані в рамках ГУАМ, а також забезпечує виконання ухвалених рішень.
Матеріальну основу організації складає власний бюджет, що формується й виконується відповідно до Фінансових положень ГУАМ. Бюджет затверджується рішенням РМЗС. Витрати, пов'язані з організаційно-технічним забезпеченням заходів у рамках організації, покриваються приймаючою країною. Рішення в органах ГУАМ приймаються за участю всіх країн на основі консенсусу шляхом погодження без проведення голосування. Рішення набувають чинності з дати їхнього прийняття, якщо ними не передбачений інший порядок.
Вище зазначалося, що ГУАМ відкритий для вступу інших держав, які зобов'язуються дотримувати положень Статуту, а також Ялтинської Хартії ГУУАМ 2001 року і Кишинівської декларації Глав держав ГУАМ „В ім'я демократії, стабільності й розвитку” 2005 року. Бажаними учасниками ГУАМ є Польща, Туреччина та Румунія. В разі необхідності, рішення питання про прийом до ГУАМу нових членів приймається РГД ГУАМ консенсусом за поданням РМЗС на підставі офіційної заяви зацікавленої держави, що направляється Головуючій країні [3].
Членство в ГУАМі держави, що порушує положення діючого Статуту й систематично не виконує взяті зобов'язання за міжнародними договорами і документам, укладеними в рамках ГУАМ, може бути припинено рішенням РГД за поданням РМЗС, що приймається за принципом „консенсус мінус один голос”. Якщо ця держава продовжує порушувати свої зобов'язання, то РГД може ухвалити рішення щодо її виключенні з ГУАМ із дати, що визначає РГД. Членство в ГУАМі може бути відновлено рішенням РГД за поданням РМЗС.
Будь-яка держава має право вийти з ГУАМ, направивши Головуючій країні відповідне офіційне письмове повідомлення не пізніше, ніж за дванадцять місяців до дати виходу. Таким правом, як зазначалося вище, скористався Узбекистан.
Статут надає широке поле для міжнародної діяльності країн-учасниць. Так, стаття 14 вказує, що за згодою всіх сторін, ГУАМ може вступати в діалог і взаємодію з іншими державами й міжнародними організаціями. При цьому ГУАМ може встановлювати й розвивати партнерські відносини й надавати статус спостерігача зацікавленим державам і міжнародним організаціям, що виявляють інтерес до співробітництва з організацією й поділяють мету й принципи діючого Статуту. Порядок і процедури встановлення таких відносин і надання такого статусу визначаються рішеннями РГД [2].
Кожна сторона може призначати своїх постійних представників до ГУАМу відповідно до їхнього національного законодавства. Постійні представники мають статус дипломатичного персоналу, відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. ГУАМ також користується на території всіх учасників привілеями й імунітетами, які необхідні для виконання функцій і досягнення цілей ГУАМ. Обсяг таких привілеїв та імунітетів визначається окремим міжнародним договором.
За взаємною згодою сторін офіційними й робочими мовами ГУАМ є англійська і російська. Депозитарієм Статуту ГУАМ є Україна.
Остання глава Статуту містить положення та рекомендації щодо сфер регламентації основного документу організації. Вказуючи зокрема, що він прийнятий на невизначений термін. Статут тимчасово почав застосовуватися з дати його підписання й набув чинності з дати одержання депозитарієм останнього письмового повідомлення про виконання сторонами всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для його вступу в дію. Про те, що в організаційних планах ГУАМ передбачалися перспективи розширення свідчить стаття 20. У ній вказано, що уможливлюється приєднання тих держав, щодо яких РГД ухвалила рішення щодо прийому до ГУАМу. Для держави, що приєднується, Статут набуває чинності з дати одержання депозитарієм офіційного письмового повідомлення про виконання державою, що приєднується, всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для його вступу в силу.
За взаємною згодою сторін до Статуту можуть вноситися зміни й доповнення, які оформляються окремими протоколами, що набувають чинності в установленому порядку. У випадку виникнення спорів у зв'язку із тлумаченням або застосуванням Статуту сторони вирішують їх шляхом консультацій і переговорів. Зазначимо, що аналізований Статут ГУАМ у відповідності зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй був зареєстрований у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй [4].
Аналіз Статуту підтверджує, що: в основі ГУАМ – регіонального об’єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова, лежить політичне зближення й практичне співробітництво між країнами цієї групи, збіг їх позицій із ключових міжнародних проблем і процесів у пострадянському просторі.
Головними завданнями організації, згідно основного нормативного програмного документу, є демократія, економічний розвиток, безпека. Їхня реалізація покликана сприяти європейській інтеграції через впровадження демократичних цінностей, розробку механізмів взаємодії ГУАМ з ЄС, участь країн ГУАМ в міжнародних проектах, передусім у транспортній та енергетичній сферах, реалізацію Угоди про створення зони вільної торгівлі, а також подолання таких викликів та загроз сучасності як неврегульовані конфлікти, міжнародний тероризм, екстремізм та організована злочинність.
Основу організаційної структури ГУАМ складають: щорічні зустрічі Глав держав країн-учасниць – найвищий законодавчий орган; Рада міністрів закордонних справ країн-учасниць – виконавчий орган; Комітет національних координаторів – робочий орган; робочі групи – координатори співробітництва на галузевому рівні. В організації створено інститут країни-координатора галузевої робочої групи. Функції секретаріату покладені на Інформаційний офіс ГУАМ у м. Київ. Десятирічна історія організації – це час трансформації від політичної декларації до реально діючої міжнародної організації, яка тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ. ГУАМ став першим інтеграційним проектом незалежної України, здатним підтвердити регіональне лідерство нашої держави. А перспективою для його зміцнення є активізація політичних зусиль щодо забезпечення формування інфраструктури нафтогазового ринку і здійснення транспортно-енергетичних проектів, що формують основу регіональної інтеграції.
Література
1. ГУАМ (Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії) // http://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%93%D0%A3%D0%90%D0%9C.
2. Организация за демократию и экономическое развитие – ГУАМ // http://www.guam. org.ua/about.phtml.
3. Устав организации за демократию и экономическое развитие – ГУАМ // www.mfa. gov.az/ az/guam/2006_CMFA_0522_statute %20rus.pdf.
4. Яковина М. Ратифікувати Статут ГУАМ надзвичайно вигідно для України // http://www.urpsobor.org.ua/materials/?i=245.
Немає коментарів:
Дописати коментар